Дмитрій Осейко
Військова служба – не перешкода музиці, якщо вмієш відчувати світ
«Світ не втрачає фарб – це ми втрачаємо відчуття сприйняття його кольоровим». Цей вислів належить курсанту факультету логістики Дмитрію Осейку. У свої 23 роки він закінчив музичну школу, створив гурт та написав більше 20-ти музичних композицій. Незважаючи на творчу особистість, Дмитрій обрав військову сферу, але разом із тим нічого не втратив, а тільки більше додав для розвитку та розуміння свого внутрішнього світу.
Старший солдат Дмитрій Осейко родом із Черкас, із семи років почав займатися в музичній школі за класом фортепіано, а закінчив школу за класом акордеону. За час навчання в політехнічному технікумі грав у музичному колективі, а також виступав із сольними номерами на різноманітних міських заходах. Незважаючи на музичні здібності та природний талант, Дмитрій мріяв одягнути погони.
«Думаю, мої мрії були пов'язані з тим, що тато працював у правоохоронних органах, а відраду знаходив у грі на баяні, за якою мені дуже подобалося спостерігати коли був малим, - згадує курсант. - А можливо - це просто поклик серця, який людина не може ігнорувати, тож у більшості випадків слідує за ним».
«Думаю, мої мрії були пов'язані з тим, що тато працював у правоохоронних органах, а відраду знаходив у грі на баяні, за якою мені дуже подобалося спостерігати коли був малим, - згадує курсант. - А можливо - це просто поклик серця, який людина не може ігнорувати, тож у більшості випадків слідує за ним».
У 2015 році Дмитрій вступив на строкову службу, а трохи згодом, підписавши контракт з Національною гвардією України, поїхав для виконання службового обов`язку в зону проведення операції ООС (тоді ще АТО). Службу проходив в Луганській області, тож сповна відчув жах Попасної та Світлодарської Дуги. Дмитрій згадує, що під час проходження служби в зоні бойових дій йому дуже допомогла музика.
«Багато хто здивується, адже яка музика може бути, коли довкола вибухи та кулі?! У мене щодо цього своє бачення, адже людська душа серед постійного страху та нещасть повинна знаходити відраду, - зазначив майбутній офіцер. - Звісно ж для мене такою відрадою стала музика. Тільки-но приїздив на нове місце служби, відразу шукав гітару, так було легше на душі, а окрім цього виникало відчуття незримого захисту».
«Багато хто здивується, адже яка музика може бути, коли довкола вибухи та кулі?! У мене щодо цього своє бачення, адже людська душа серед постійного страху та нещасть повинна знаходити відраду, - зазначив майбутній офіцер. - Звісно ж для мене такою відрадою стала музика. Тільки-но приїздив на нове місце служби, відразу шукав гітару, так було легше на душі, а окрім цього виникало відчуття незримого захисту».
Творче життя Дмитрія Осейка, особливо змінилося після вступу в Національну академію Національної гвардії України. Саме тут курсант знайшов військових-однодумців із творчою душею. Саме в Академії гвардієць продовжив писати пісні, яких вже нараховується дванадцять.
«Оскільки, скоро випускаюся, хочу залишити по собі певний слід".
«Наприклад, зібрати колектив, який би зберігався при кожному випуску та представляв Академію в творчому руслі. Якщо військовослужбовець вміє не тільки добре стріляти, але й співати – це тільки плюс для нього. Скажімо, ми на шляху до створення музичного колективу, який матиме назву «Перспектива».
Окрім мене (клавішний) до нього входитимуть талановитий вокаліст Микола Золочевський (гітарист) та Владислав Каретник (бітбоксер), який не має музичної освіти, але добре відчуває музику. Також ми в активному пошуку ще двох гітаристів та ударника. Переконаний, що в Академії є такі творчі особистості з числа курсантів, тож ласкаво просимо до нашого гурту!, - говорить гвардієць. – Повірте, творчість треба розвивати, щоб талановиті люди не зникали, а радували нас, додаючи до нашого світу більше любові».
Окрім мене (клавішний) до нього входитимуть талановитий вокаліст Микола Золочевський (гітарист) та Владислав Каретник (бітбоксер), який не має музичної освіти, але добре відчуває музику. Також ми в активному пошуку ще двох гітаристів та ударника. Переконаний, що в Академії є такі творчі особистості з числа курсантів, тож ласкаво просимо до нашого гурту!, - говорить гвардієць. – Повірте, творчість треба розвивати, щоб талановиті люди не зникали, а радували нас, додаючи до нашого світу більше любові».
А ще, Дмитрій Осейко має своєрідне бачення творчості та творчого процесу в сучасній українській культурі. Його надихають сильні духом та обдаровані особистості. Він не має кумирів серед музикантів, але не втрачає почуття гармонії від поєднання різножанрової музики. Незважаючи на творчу спрямованість своєї особистості, він не уявляє себе без військової служби, адже переконаний, що розвиватися завдяки музиці можна й у військовій частині. Музика робить життя Дмитрія Осейка яскравим та наповненим. Здавалося б, всього сім нот, але їх поєднання здатне змінити наше уявлення про світ. Головне – бути пильними та дослухатися душею…
